Про нас

Озираючись назад. З чого все почалося

Середина 90-х тільки почали з'являтися більш-менш цивілізовані магазини. Заходжу я в такий новоявлений бутік, де продається абсолютно все, і мене наповал вражають незвичайною красою туфлі з чудовою ціною 400 у. е., а я, головний бухгалтер, цілком собі високооплачуваний, розумію, що це майже мій місячний дохід і я ніяк не можу собі їх дозволити... А туфлі хочеться, попереду безсонна ніч.

 Що ж робити, адже кількість хотілок зростає набагато швидше за зарплату? Але не дарма я працюю в торгівлі, та ще й у модному супермаркеті в центрі міста, за плечима інститут радянської торгівлі... На ранок приходить рішення! Наступного дня йду до власників із пропозицією: ось тут, біля входу, є вільне місце, можна я тут торгуватиму чимось своїм (ще поняття не маю чим) і платити вам за це? Слів «оренда» та «свій бізнес» у тодішньому лексиконі просто не було. Як ви розумієте, головним бухгалтерам, як правило, не відмовляють. І я одразу починаю діяти: обгороджую це місце скляними кубами і, оскільки справа була напередодні Нового року, вирішую реалізувати ялинкові іграшки та паралельно подумати, що робити потім. А надворі 1996 рік – де знайти цікавий товар?

 Слово «загуглити» ще не існує в природі, хіба що «загуглити» можна оголошення в місцевій пресі, а до появи інстаграма ще довгих 15 років. Але кого це може зупинити у 90-ті? Людей, які пережили тотальний дефіцит у 80-ті та підфарцьовували у студентські роки? Для поколінь Y і Z пояснюю: фарцовка, та сама спекуляція, і є БІЗНЕС!

Люди у моїй долі

І тут на арену виходить його величність випадок. Тоді всі дороги, звичайно, вели до столиці – славного міста Києва, де я несподівано познайомилася з Тетяною Григорівною Відоменком. П'ять хвилин діалогу – і моя доля була вирішена на довгі роки. Бачачи мене вперше в житті, вона, ні секунди не вагаючись, дала на реалізацію ультрасексуальної французької білизни на 10 000 доларів!

І ось у мене окремий білизни на 20 кв. м (магазином, а тим більше бутиком назвати його дуже складно) і повна відсутність конкурентів. Наївна, я думала, так завжди буде! Комплект білизни в середньому коштував 300 доларів. Перша думка була: 'Який дурень це може купити?' Але я нічим не ризикую – товар на реалізації. Яке ж було моє здивування, коли перший клієнт узяв одразу два комплекти! 

Це була дуже закохана жінка із Павлограда (моєї малої батьківщини, до речі). Ах, скільки в мене їх було: 70 років товарного голоду явно давалися взнаки. Продавалося все легко і саме по собі, не треба було робити сторіс, створювати унікальний контент, налаштовувати таргет – достатньо було записувати дані клієнтів у великий товстий зошит і вчасно обдзвонювати їх до приходу нових колекцій. Через кілька років у нашому асортименті з'явилися купальники та міцно зайняли провідні позиції. Пляжна мода – моє кохання! Я так само продовжувала працювати головним бухгалтером у супермаркеті «Асторія» і за сумісництвом займатися своїм відділком. Я була твердо переконана, що робота – це серйозно і на все життя, а білизна – так, пустощі. І довгі роки стала «Віта-Асторія». Співпрацювала з Тетяною Григорівною, яка на той момент виступала дистриб'ютором усіх марок світу, робочий процес поступово вклався в більш-менш цивілізоване русло, але надто була обмежена наша свобода. Все відбувалося приблизно так: ми приїжджали до Києва, нас зустрічали на вокзалі та відвозили за місто, на дачу, для написання передзамовлень. Напували, годували, ублажали, але поки не напишеш замовлень на енну суму, виїхати звідти було неможливо. Натомість завдяки таким зустрічам у мене з'явилися нові друзі – колеги з різних міст: Одеси, Донецька, Харкова, Кривого Рогу. З ними ми й досі дружимо.

На виставку до Парижа їздити суворо заборонялося. Зараз звучить смішно, але що було, то було: на той момент ще дуже позначалося наше радянське законослухняння. Але заборонений плід, як ви знаєте, солодкий. І ось одразу кілька людей порушили табу і вирушили на виставку до Ліону. Мене відразу позбавили осінніх замовлень, але, на щастя, на той час уже ніхто не відчував браку товару. І я пішла у вільне плавання.

Від кризи до кризи. По хвилях бізнесу

Час минав, все швидко змінювалося. Я, сама не розуміючи як, пережила чотири кризи: 1998-го, 2004-го, 2008-го та 2014 років. Не хочу довго на них зупинятися, висновки зробила вже навіть можна сказати банальні: – працювати краще на своїх грошах;

– товару краще недозамовити, ніж перезамовити (як важко це зробити!);
– на піку кризи розвивайся та вкладай у себе;
– намагайся зайняти найкращі локації;
- Будь впевнені: це не назавжди!

Написала все як із підручника, але, повірте, це пропущено через себе, особливо перший пункт. Вчимося краще ми, на жаль, лише на своїх помилках.

Дилема: ТЦ чи стріт? Історія моїх бутіків. Від прилавка до...

Початок нульових. Колеги з різних українських міст починають масово позбавлятися орендних площ і відкривати власні магазини, і я, звичайно, не можу від них відстати. Як правило, на першому поверсі житлового будинку купувалася квартира, виводилася із житлового фонду і в ній будувався магазин. Мене пощастило купити квартиру в будинку, де жив власник нашого супермаркету, і як тільки він дізнався про це, мене звільнили з роботи з подарунками та напутливими словами: «Вирушай-но ти, подруго, у вільне плавання.» Отак і плаваю вже 20 років. Спочатку було незвично не ходити щодня на роботу, але вже через тиждень я куштувала всі принади свободи: не треба ні в кого відпрошуватися чи вигадувати історії, чому я запізнилася чи раптово захворіла (зараз, коли мої співробітники намагаються щось підказати, мені завжди хочеться відповісти: «Там, де ви навчалися, я викладала!»). 

А головне – можна займатися лише своїми справами. Або вдень зустрітися з безробітними подругами та десь пообідати. Я нарешті зрозуміла, як це круто – власний бізнес! Магазин будувався важко: я воювала з сусідами, судилася з аферистами через підробку документів на виведення приміщення з житлового фонду, знову лаялася з сусідами, у будівництві не розуміла ну взагалі нічого і тому майстрів просто боялася. Коли нарешті були готові всі дозвільні документи на будівництво та затверджений проект, моїм молодшим дітям-близнюкам виповнився рівно місяць. Але треба було обов'язково починати будуватися, інакше, якщо не встигнути вчасно, документи довелося б знову вимагати. Не знаю, як я це все пережила, вірніше не пам'ятаю, була як сомнамбула: могла спати стоячи, сидячи, на одній руці чи нозі, але через рік магазин я відкрила, вклалася вчасно і стала «Віка-Гламур»!
Магазин у центрі, на гарній прохідній вулиці, свій, новий, але... Продажів немає! 

Я навіть уявити не могла, що таке може бути! І що б ти не робив (повірте, я не сиділа склавши руки), результату немає. Думаю, мої колеги погодяться: є такі неторговельні місця. Загалом найбільша радість була, коли через десять років я продала магазин, зрозумівши, що стріт-ретейл – це явно не моє. Загалом я відкрила дванадцять магазинів і дев'ять закрила. Тільки в одній «Гранд Плазі» за п'ять років я зробила ремонт у трьох магазинах, мене постійно кудись переміщали, після чого її вирішили взагалі стерти з землі, і я поїхала робити ремонти в столиці. Освоїла суміжні професії виконроба, дизайнера та будівельника. І я їх більше не боюсь. Провела ребрендинг і останні одинадцять років я «Вікторія-Кокон». З'явився інтернет-магазин, освоїлися простори інстаграми.

Як я вибирала ціновий сегмент

Я його не обирала. Він сам мене вибрав і жодного разу не пошкодував про це: йому зі мною добре, як і мені з ним. Люблю дорого, красиво, багато. Дорого – це ж не просто так, це найкращі тканини, найкращі дизайнери, креативні моделі та суперякість! Навіть у найважчі кризові роки не знижувала рівень марок: вниз легко, а ось піднятися набагато важче.

Що люблю в житті та бізнесі

І в житті, і в бізнесі люблю, загалом, те саме: все тісно взаємопов'язане. Люблю нові знайомства, зустрічі з цікавими людьми, професійне створення унікальних пляжних образів, впевненість у тому, що мої клієнтки найкрасивіші на всіх розкішних пляжах світу. Люблю модні тусовки та можливість присутності на найяскравіших фешен-шоу світу. А як я люблю свою роботу за можливість поєднувати її з крутими подорожами! Снідати
у Парижі, а повечеряти у Майамі – легко! Апероль, просік, устриці – трійка моїх улюбленців.

Чого не терплю в людях, житті, бізнесі

На дух не переношу брехні, безвідповідальності, необов'язковості, жадібності, нудності та нудьги. На щастя, нечасто з цим стикаюся – якось мене обходить усе це стороною.

Мої подорожі – моє натхнення

Моє хобі – складання туристичних маршрутів. Можу зробити це, в принципі, за будь-якою країною. Звідси, що, звичайно, мандрую багато. Улюблені напрямки – Африка та Південна Америка, та й Північна також. Бажано у маршруті поєднати кілька кліматичних зон і поєднати несумісне: гори, пустелі, джунглі, океан. Люблю літаки і всі великі аеропорти світу: ось де можна побачити всю нашу колосальну різноманітність, новою країною люблю переміщатися на машині. Нехай це завжди комфортно, але головне – різноманітно! Дуже рада, що маю однодумців навіть серед колег. Бажаєте пригод? Візьміть мене з собою, і вони будуть гарантовані. Ну і як без фотосесії десь у найдавнішій пустелі чи на скелястому піку та ще й у наших розкішних туніках? 

Наш бізнес просто створений для того, щоб багато подорожувати. Поїздки для мене – неймовірна можливість стати кращою та освіченішою, дізнатися себе і світ, коли фрагменти складаються в єдину картину і десь на краю землі ти випадково зустрічаєш таких самих фанатів пляжної моди, як і ти! Це просто диво!

Вікторія-оптовик. Колеги чи суперники? Конкуренція та співробітництво у бізнесі

Тут же з'являється рішення явити це диво світу, але привезти таку красу тільки для себе з такої далині буде неймовірно дорого. І ось уже освоєно новий напрямок у бізнесі: я – оптовик! А хто може стати партнером у такій нелегкій справі? Звичайно ж, колега, яка в купальниках розбирається краще за мене: Світлана Гузєва. Портфель наших брендів було визначено зоною моїх подорожей (Колумбія, Перу, США). Чуття нас не підводить: американські купальники міцно займають вищі рядки модних показів.

За що люблю мої бренди

За їхню унікальність і креативність. Ці купальники відрізняються несподіваним поєднанням принтів, текстур, передових силуетів та дуже сексапільних деталей. Усе це визначає їхню філософію. Як результат – стильні унікальні купальники, справжні витвори мистецтва!

Aguaclara (Перу) – чудові купальники та кращі шовкові пляжні аксесуари. У них явно простежується амазонське коріння, але орієнтоване воно на міжнародний ринок. Неймовірне поєднання автентичності та позачасової універсальності!
Agua Bendita – елітні купальники та пляжний одяг з Колумбії. Головна відмінна риса – виготовлення вручну колумбійськими художниками та народними майстрами. Створені за ексклюзивними ескізами візерунки надають на перший погляд звичайним купальникам наліт нестандартності, а вінтажні та фольклорні теми в оформленні додають нотки легкого авангарду.

Lilly&Rose – молодий високопреміальний бренд із Туреччини. Вишукані дизайнерські купальники унікальні завдяки позолоченим аксесуарам та інноваційному крою. Їхній девіз – «Слідкувати за сонцем 365 днів!».

Що для мене означає моя лояльність до брендів та людей до моїх бутіків

Для мене це передусім довіра до бренду, коли його послідовно обирають серед конкурентів. Лояльність клієнтів до моїх бутіків – це, звичайно, повторні покупки, вибудовування тривалих, на десятиліття, відносин. Що для цього потрібно? Це, звичайно, ціла маркетингова стратегія, а якщо коротко, то в першу чергу любити своїх клієнтів, знати всі їхні бажання, бути для них експертом у цій галузі – і все це має бути підкріплене висококласним асортиментом.

Постачальник – продавець чи партнер? Який ідеальний постачальник?

Як правило, якщо постачальник не стає партнером, то згодом він перестає бути постачальником, я переходжу на інші бренди. Чи є ідеальний постачальник? Є! Особисто для мене важливим є поєднання таких факторів, як новаторство, якість, швидке реагування на всі питання, що виникли, довіра.

Кіт з дому – миші в танець: віддалений посібник

Чи це можливо? Ну, я за 25 років цьому навчилася, а зараз ще й усі сучасні технології на допомогу. Головне - вирішити для себе: ти працюєш заради роботи або для того, щоб жити на втіху? Звичайно, ефективність трохи страждає, але ти це компенсуєш своїми емоціями. Нові місця, унікальні куточки світу, цікаві знайомства – все це дає шалений заряд позитивних емоцій на місяці наперед.


 

Ох вже ці помилки...

Головна - це, мабуть, будівництво власного магазину. Пішло багато сил, часу, здоров'я та грошових знаків.

Мої клієнти – хто вони?

Це і молоді дівчата, і їхні мами, і навіть бабусі. Це і домогосподарки, і бізнес-вумен, і топ-менеджери великих компаній, і, звичайно ж, блогери. Усіх їх поєднує одне – любов до моди. З багатьма знайомими дуже давно, вже виросли діти та стали нашими клієнтами і навіть онуки. Нам завжди є що згадати та про що поговорити. Ми їх дуже цінуємо і вони нам відповідають взаємністю!

Мої співробітники – продавці чи інженери людських душ?

Співробітники! Жіночий колектив! Це вічний біль голови. Ти про них думаєш 24 години на добу, збираєш їх поштучно, за рекомендаціями і без, через усі знамениті та не дуже рекрутингові агенції, і точка найвищого пілотажу для власника – коли пазл склався в єдину картинку. 

Звичайно, продавець – це інженер людських душ, він повинен мати багатий життєвий досвід і вміти зберігати таємниці. Таємниці будуару!

Талановитий продавець – це симбіоз комунікабельності та вміння чути клієнта, правильної мови та доброзичливості, гарних манер та вихованості, самовладання та терпіння, саморозвитку та бажання навчатися, а головне – він має бути закоханий у її величність моду!

Запорука успіху білизняного бутіка

Грамотно підібраний асортимент, гарний інтер'єр, талановиті продавці та найголовніше – класне місце розташування.

Я та інтернет/соцмережі

Я активний користувач соцмереж. Фейсбук люблю більше за його інформативність та глибину. Іноді злюсь, що багато часу забирає, але нічого не можу з собою вдіяти. Проте завжди в курсі всіх подій.

Мої дівич-вечори

Оскільки я товариська, то друзів у мене дуже багато. Мене часто запитують: 'Віка, чи є країна, в якій у тебе немає подруг?' Вони є практично скрізь, а сучасні методи комунікацій лише сприяють цьому. Що може бути краще, ніж під келих апероля обговорити з подругами справи насущні?

Консерватор чи новатор?

Назвати мене консерватором дуже важко. А з огляду на те, що я знаю, що таке холодна аудиторія, СРС, СРМ, СТR, ретаргетинг, УТП, оффер, лід-магніт, тайтл, то я – стовідсотковий новатор.

Колаборація у бізнесі

Це найпопулярніший маркетинговий тренд 2021/22. Колаборація у соціальних мережах – це об'єднання брендів, відомих особистостей та комерційних компаній. Найчастіше приклади колаборацій можна побачити в інстаграмі, де у спільних проектах беруть участь великі бренди та відомі актори, блогери та інші лідери думок, які впливають на певну аудиторію. У нас ефективно працює обмін постами у сторіс із згадкою імені партнера-блогера.

Що хвилює бізнес-леді?

Дуже хочеться стабільності, щоб у наступній статті не було підзаголовку «Від кризи до кризи. По хвилях бізнесу», а лише «Від успіху до успіху»!

Вікторія – мрійник

Мрію про те, щоб мої магазини працювали як годинник, а я вирушила в кругосвітку!